Велосипед Specialized Crosstrail Expert

Я став щасливим власником траспортного засобу Specialized Crosstrail Expert.

В народі цей виробник називають просто: Спеш.

Але перш, ніж я напишу враження про цей велік, почитайте історію про те, як я до нього дійшов. Кому це не потрібно — відразу переходьте до опису самого байку :)

Отже. Коли мені було сім років і я пішов в перший клас, батько придбав мені перший велосипед в Рівненському магазині “Спорт товари”. Я вже не пам’ятаю, якої саме марки був той велік, але він точно був червоним. Мій татко дуже хотів, щоб я катався і заставляв мене їздити з ним всюди. А я ж хотів грати на своїй приставці Dendy і завжди знаходив будь-які приводи, аби лише не їхати нікуди. А батько мені все купував нові велосипеди: спочатку Айст, після нього Україну. Але потім (десь з класу шостого) щось перемикнулось у мене всередині — і мені почало подобатись кататись. Ми з друзями колесили по нашому районі, по набережній. Потім їздили в найближчі села: Великий Житин, Хотинь, Великий Олексин, Городок. То були, мабуть, найбезтурботніші дні мого життя :)

Вже коли я жив окремо від батьків придбав собі ашан-байк :) “Горний велосипед”, — як я його любив називати. То було стальне чудо, вагою кілограмів з 20. В ньому не всі передачі переключались, а на деяких провалювались педалі. Не було фізично місця куди можна було б закріпити насос. Чи поставити бутилку з водою. Але той велік служив мені три роки, і завдяки йому я чудово проводив час на рибалках в ближніх селах :) Ось він:

Коли на початку цього року ми продали квартиру, я подумав-подумав і продав заодно й цього “велосипеда”. Бо його було навіть ніде поставити. Та й не велика то цінність, щоб її так зберігати. Продав через місцевий сайт оголошень за 650 грн, а купував за 700. Як на мене, то дуже вигідний продаж :)

Весь 2013 рік я був без лісапеду взагалі. На рибалку в ближні села взагалі ходив пішачком. В ті моменти я звісно шкодував, що в мене більше немає двоколісного друга, навіть самого поганенького. Але кожного разу тішив себе думкою, що ось я під-назбираю грошенят і куплю вже такий велік, який тільки захочу. Велік моєї мрії :)

Чухатись про купівлю такого байку для рибалки я почав ще два роки тому. Тоді я створив однойменну тему на місцевому велофорумі. Там я зрозумів, наскільки я нікчемний :( Я плавав в їхніх термінах і назвах девайсів. І якщо чесно, то нічого не розумів, що вони мені там радять. Тому довелось ознайомитись з матчастиною. Через деякий час я вже знав різницю між МТБ та шосейником. А Shimano роблять не лише хороші котушки для рибалки, але й перемикачі швидкостей для велосипедів. Для себе я вирішив так: оскільки майже 90% відсотків шляху до місця призначення в моєму випадку випадає на шосейну дорогу, то велосипед повинен добре по ній їхати. Якби дивно це не було на перший погляд, але добираючись навіть до найвіддаленішого озера чи стариці, все-одно левову частку їдеш по автобану шосе. Але коли звертаєш з нього, то починається кака під колесами :) Тому я визначився: гібрид або найнер.

Хотів би окремо подякувати хлопцям з магазину http://rivelo.com.ua/ які допомогли мені з вибором. І хоча залізного коня я в них не придбав (нижче поясню чому), ще обов’язково буду їхнім клієнтом. В кінці-кінців, я обирав з чотирьох моделей: Trek Wahoo, Trek Mamba, Carver x cross 2.0 limited та героєм даного допису Specialized Crosstrail Expert. Два перших лісапеди то найнери, при чому новісінькі 2013 року виготовлення. Карвер, то внутрішньо Європейська торгова марка, стан добрячий б/в. І останній теж б/в, але в доброму стані. Отже, я мав обирати між гідравлічними і механічними гальмами, найнерами і гібридами, механічними вилками і повітряними, динамовтулкою і просто втулкою :)

Отже, що ж стало вирішальним фактором? Головний чинник — гроші. Дуже важко відкраїти від сім’ї таку немаленьку суму(хоча все залежить від доходів і хтось буде дивитись на велосипед за 4000 гривень як на лайно). Тому я і придбав б/в річ. Думаю, що навіть і б/в для моїх потреб вистачить повністю. Я радився з кількома знатоками, і всі як один сказали: вибір хороший, і за повітряно-масляну вилку варто й трохи переплатити, воно того варте. Ось він (картинка з інтернету, в мене точнісінько такий самий):

В день покупки їхав на ньому додому. Так ось, уявіть мій шок, коли мені ні разу не довелось вести його в руках під час виїзду на гірки. Навіть по вулиці Романа Шухевича (це кілометрова дорога з постійним нахилом градусів в 10-15, UPD: гірка на Шухевича має набір 48 метрів на довжині 1060 м, це середній градієнт 5.0%. Найкрутіші 200 метрів мають градієнт 6.5% Тобто гірка на Шухевича має 3 градуси в середньому, і 4 в максимумі)! Комусь то смішно, але мені після ашанбайку це було справжнє відкриття. Також сьогодні знову катався півдня. Це таке хороше відчуття, коли отримаєш задоволення від того, що просто їдеш. Тепер потрібно буде ще купити до нього ліхтарика, задні габарити, багажник, набір ключів і ще купку всього :) Але головну справу вже зроблено. Я щасливий власник двоколісного залізного коника. P.S. Реальні фотки саме мого веліка викладу згодом :) Оп-оп, реальні фоточки(сорі за погану якість, погода була геть кепська):

[pe2-gallery album=”http://picasaweb.google.com/data/feed/base/user/107640285517584212479/albumid/5950471814076690529?alt=rss&hl=en_US&kind=photo” ]