If we’re not in pain, we’re not alive
Ось така вона: сучасна наукова космічна фантастика про свідомість людини.
Земля, 2082 рік. Ні з того ні з сього з’являється 65536(це 2 в 16 степені, далі по тексту буде ще багато таких посилань та прийомичиків ) невідомих зондів і тут же згорають. Їх назвуть “світлячки”. Стає ясно — ми точно не самотні у Всесвіті.
Людство готує корабель і команду для Першого Контакту. Саме про цю подорож і написаний цей роман. Команда ось така:
Мене захопив цей твій з перших сторінок, читав до глибокої ночі. Але сподобається ця хибна сліпота далеко не всім, бо має й мінуси: по-перше це фантастика доведена мабуть до крайності, по-друге написано дуже зарозумно, інколи складно — чи не на кожній сторінці незнайомі терміни і відсилання на якісь пояснення.
Але, це точно інтригуючий, інтелектуальний, багатогранний роман. Він захопить кожного, хто наважиться вирушити в незабутню космічну подорож з вампіром, кіборгами і синтетом, жадаючи проникнути в лабіринти, повні таємниць і пізнати непізнане.
По мне, так Сири уже мертв, его выковыряли ложкой и спустили в унитаз, а ты, ты просто какой-то левый пацан, который нарос на его месте. Ты уже не Сири. Ты другой. С того самого дня стал другим.
Мені дуже сподобалось як автор розвиває сюжет, як він нам поступово розкриває всіх персонажів. Всі флешбеки вдало вклеєні в головну пригоду саме у потрібних місцях. Всі без виключення члени команди діють логічно і мабуть бездоганно виконуючи свої посадові інструкції. Чим далі читаєш, тим більше переносишся на борт Тесея і дихаєш одним повітрям з членами екіпажу, відчуваєш тиск величі Великого Бена, електромагнітне поле чужого Роршарха, хижу сутність Сарасті. Затягує капітально!
Але на десь на 75% відсотках книги автор робить цікавий поворот, який конкретно відрізняє саме цей фантастичний твір від інших. Він ставить питання: “А чи дійсно свідомість і саморозуміння є ознаками розуму?”. А чи може існувати розумне життя, яке себе не усвідомлює, не має центрального органу, яким можна думати, і так далі. Мені сподобалась ця концепція сот та бджіл, дуже вдала знахідка і свіжа кров в літературі. Хоча, звісно він не сам до цього дійшов, в післямові Пітер Уотс наводить джерела звідки він це все черпав і чим надихався.
В мозгу самые разные индикаторы стоят. Ты можешь знать, что слеп, когда на самом деле видишь; ты можешь знать, что видишь, когда слеп. И — да, ты можешь знать, что тебя не существует, когда это не так.
Чим далі, тим ситуація розігрівається все більше і більше. Сарасті знаходить неймовірно дієвий спосіб зробити з Сірі нормального члена екіпажу, інопланетяни дійсно з’являються і відбувається той самий Перший Контакт, починається заворушка не дитячих масштабів, назріває бунт, і ще й в команді знаходиться зрадник(ви ніколи не зможете здогадатись як). Все дуже динамічно і обґрунтовано.
Особисто мені це все сподобалось, я вражений, що стільки знань та ідей можна вкласти в одну книгу. Як сказав один мій друг: це є книга-подорож, книга-дослід, книга що прикидається оповіддю про Перший Контакт. Але не дайте себе оманути, замість інопланетян тут основні герої — люди, люди як вид життя.
Рекомендую всім любителям фантастики, космосу і питань свідомості/розуму.
Книга офігезна, одна з кращих, що я читав. Нещодавно з”явився переклад продовження – “Ехопраксія”. Ще не читав, але судячи з відгуків, вийшло трохи слабше. Енівей, продовження в списку “must-to-read”.
https://vimeo.com/467342474