Відбулась чергова зустріч випускників зі школи.
Вже в котрий раз збираємось, чомусь, випуском дев’ятого класну, а не одинадцятого. Хоча старшокласники мали б бути більш свідомішими й дорослішими. Мабуть це залежить лише від організаторів таких зустрічей. Дякувати моїй однокласниці Олі нас зібралось 20 людей.
Приємно так побачити всіх знову вкупі, аж не віриться, що школа в мунулому вже 10 років. І не важливо хто чого добився в житі чи ні. Важлимо, що всі хто прийшов були такими щасливими і здоровими. Радість в очах у кожного.
Декого було важко впізнати. Важко в це повірити, але люди змінюються. Особливо, якщо не бачиш їх протягом кількох років поспіль. А дехто не змінився абсолютно, ні на грам. Ні в душі, ні зовнішньо. Майже всі мають свої сім’ї з маленькими дітками, і це прекрасно.
На цій фотографії я і моя перша вчителька 1-3 класів, Ніна Андріївна. Вона зовсім не змінилась.
Як і 15 років тому вона сказала: “Нічого не бійтесь, йдіть до своєї мети. І все в житті складеться найкращим чином, тільки не треба боятись.”
На жаль вже немає з нами Саши Рибаса і Саши Мазурка, світла їм пам’ять.
Звичайно дуже хотілось би ще побачити всіх разом, хто випустився зі мною зі школи в 11 класі, можливо все-таки знайдеться якийсь активіст, якому буде цікаво всіх обдзвонити :)