Одна кімната, два головні герої. Бесіда на півтори години.
Один чоловік хотів покінчити життя самогубством кинувшись під поїзд в метро. Другий чоловік його спас і забрав до себе додому, де він намагається переконати у віру в Бога.
Кіно сподобалось, головним чином через акторську гру. Дуже потужно.
Звичайно таке прийдеться до душі далеко не всім, адже на екрані нічого не відбувається, окрім розмови двух людей.
Незважаючи на всю серйозність, тут також присутні кілька веселих фраз:
-А он умер ?
-Надеюсь ! Ведь мы его похоронили.
-Ты серьёзно ?-Серьёзней чем инфаркт !
P.S. В інтернеті є декілька варіантів перекладу фільму, такі смішні: “Ограниченный закат”, “Закат солнца вручную”. Наспровді (пишуть в інтернеті) – це такий поїзд метро, що виходить на рейс в ввечері, понаднормово. Ну і крім цього існує й таке, справжній пасажирський поїзд.