Книга починається описами природи, світу і всіляких дрібниць. Почати читати було трохи важкувато, думав, що буде нецікаво через всі ці детальні описи природи.
Але через сторінок 15 я втягнувся і прочитав книгу вже потім на одному диханні. Навіть якось так сумно стало, коли вона закінчилась.
Це книга про дитинство, про одне літо з життя дванадцятилітнього хлопчика. Написано від душі, і дуже вже як мені здалось автобіографічно.
Лише одна річ випадала зі всієї книги, це історія про вбивцю, як на мене то це тут було якось недоречно. Але як автор майстерно описував сцену втечі жінки від невидимого страху — я просто знімаю капелюха. У мене аж всередині все зажалось і я переживав за ту дівчину.
Ось ці описи природи, які з початку мені не подобались, потім дуже затягують і врізаються в пам’ять образами. Образи ці чимось нагадують те саме, що й відбувалось і у моєму дитинстві.
Книга виявилась рідною такою і дуже приємною. Взагалі, я так бачу, що мені подобаються книги про безтурботну дитячу радість :)