Нормальна така фантастика.
Недалеке майбутнє. Галактикою поширюється Хвиля. Вона просто змінює в випадковому порядку закони природи. Люди готують кілька етапів колонізаторів для подорожей до інших зірок. Головна ціль — зберегти людей як вид.
Автор придумав свій варіант кінця світу і людства, а його герої з цим борються всіма можливими способами.
Центральний персонаж книги, Ігнат, останній живий з четвірки елітного екіпажу. Їхній космічний корабель 500 років пригав по галактиці оминаючи Хвилю. Головна їхня мета на новій планеті розпочати нове життя. Нарешті, коли вони досягли цілі своєї подорожі залишився в живих лише наш герой. Ігнату немає сенсу жити, адже його місія провалена. Але він виявив на планеті 3 попередні хвилі колонізаторів, яких вже зачепила Хвиля. Це мутанти жінки телепатки без рук – “мунти”, які народжують мертвих хлопчиків бо безруких дівчаток. Ці мунти керують планетою і намагаються відродити людство у дуже цікавий спосіб: викрадаючи маленьких хлопчиків “дегів”, каструючи чоловіків “голишів” і гвалтуючи голишок дегами. Трохи бредово це все звучить, але так воно є :). Дегі — друга хвиля колоністів, які перетворюються на ідіотів з покоління в покоління і скоро просто стануть мавпами. Голиші – перші колонізатори, які набувши навичків телепатії перестали бути людьми і розумово нічим тепер не відрізняються від тварин.
Ну так ось, в цьому всьому вінегреті розібрався наш Ігнат і тепер втілює в життя свій власний план з порятунку конкретно цієї планети.
Трохи все в книжці страшненьке і жорстоке. Якщо щось має статись погане, то обов’язково станеться, ще й по самому гіршому сценарію.
Цікава деталі:
– всі жінки в книзі голі;
– герой живе лише минулим, майбутнє йому не цікаве;
– кругом одні уроди, згодом Ігнат себе теж після аварії так понівечив, що втратив зовнішність.
Шумил хорош. Из жестоких сказок мне больше всего нравится Кошкин дом и К вопросу о долгой жизни.