Франц Кафка має вельми специфічний стиль написання своїх творів. Це одночасно й перевага і недолік.
Всі відразу визначають для себе безумовний плюс – це настрій, те як він майстерно нагнітає похмуру тривожну атмосферу; але читачі разом з тим можуть бачити мінусом іншу річ – сюжет, в котрому нема ні пояснень, ні логіки (спірно), ні якого не будь сенсу, окрім підведення до якогось страшного фіналу. Але як і випадку з “Процесом”, такого фіналу не буде. Це все лишиться на додумування користувача.
Але особисто мені такий підхід подобається більше, ніж казочка Колобок, де все ясно й зрозуміло. Кафка ж лишає багато вільного місця для того, щоб самому заповнити на свій розсуж якісь пробіли й недосказаності. Можна як приклад згадати класичні фільми Девіда Лінча.
Щодо саме цього твору, то тут сюжет закручений навколо рядового працівника банку, до котрого, одного ранку, без будь-якої на те причини, заявилися представники закону, які заявили що проти головного героя Йозефа К., розпочато судовий процес. Який процес? По якій провині? Коли і що має відбуватися? Кафка навіть не думає пояснювати, та і навіщо? Бідолашний Йозеф має просто жити з ним.
Ласкаво просимо до АБСУРДУ
Ця от історія з безпричинним процесом тягається всю книгу, до неї підключаються ще й інші люди, одні намагаються допомогти головному герою, інші – навчити його, поділитися досвідом… але логіки в подіях нема, а абсурдність просто зашкалює… А фінал книги, не те що нічого не пояснює, не те що не дає відповідей на питання, а навпаки, підносить абсурдність до максимуму і на цій неадекватній ноті Кафка все закінчує.
Мабуть це десь 4/5, мені не вистачило чогось непередбачуваного. Але хороша книга, справжня класика.