Запропонував мені друг Толік відвідати Лапландію, але вже після всіх новорічних свят, щоб то було в “не сезон” і відповідно значно дешевше. Це вже мабуть раз в третій отрмую цю пропозицію, і нарешті я погодився.
План подорожі:
- Добратися в нашу столицю
- Чартерний рейс Київ-Кіттіля
- Автобус Кіттіля-Леві
- Відпочинок на цьому гірськолижному курорті впродовж 5 днів
- Добратися звідти в аеропорт Кіттіля (таксі чи рейсовий автобус)
- Переліт в Гельсінкі (FinnAir)
- Перейти Балтійське море в районі Фінської затоки на поромі з столиці Фінляндії в столицю Естонії (Eckerö Line)
- Авіа рейс Таллінн-Київ (WizzAir)
- Доїхати на Рівне
Як це не дивно, але найдорожче з цього списку був пункт 6, тому що там місцеві авіалінії монополіст і гнуть ціни. І відразу напишу, що цього разу було зовсім без риболовлі :)
Лапландія
Загалом ми вилетіли компанію з чотирьох сімейних пар і проживали у великому дерев’яному туристичному будинку, яких в цій місцині натикано як грибів.
Наш котедж знаходився в районі Metsärakka містечка Levi – відомого гірськолижного курорту. Географічно ця крапка на мапі знаходиться в 150 кілометрах за полярним колом.
Світловий день тут мало того, що дуже короткий, так він ще й слабо світловий.
Ходиш постійно як в сутінках, дуже добре видно ліхтарі й фари автомобілів десь в далечині. Все навколо сіро-голубе. Дуже незвично для мене. Додам кілька фото, але навряд чи вони зможуть передати це заполярне освітлення
Оскільки “світає” тут дуже пізно, то організм теж якось під це підлаштовується і ми всі вставали-рухалися не раніше 10:30. Розпорядок мій був приблизно таким: підйом десь о девʼятій на ранкові зустрічі по роботі (всі в котеджі сплять). Виконання найважчої роботи під сніданок від дружини. Далі ми готувались до активностей в день, а я виконував всілякі свої операційні завдання, що вимагають трохи багато часу, але не так багато розумової активності. В обід ми зазвичай робили якісь активності: лижі, екскурсії чи просто прогулянки по фінській навколишній природі. В післяобідній час я ще міг працювати, ми ходили в місцеві два продуктові магазини. А на вечерю хтось готував якусь супер смакоту на всю нашу компанію. Закінчували ми або сумісним переглядом фільму або грою в настолку або просто ще якимись дураченнями :)
Щодня, я намагався традиційно вести свій живих бложик про всілякі цікавинки й культурні особливості в своєму телеграм каналі для подорожей: https://t.me/trvl1n На кшталт того, що вони там їдять пасту в тюбику зі смаком смердючої риби та інші їхні традиційні кулінарні штуки. Чи про ту оленячу ферму, де в несезонний період всіх оленів відпускають назад в ліс, щоб восени знову зловити для туристичних забав. Лишають лише кількох, яких привчають до людей, щоб давали до себе підійти і робити самознимки (селфачки).
Всі дні були хмарними. Сірими й з туманом над головою. Але в останній вечір хмари розійшлися і нам вдалось побачити те саме Північне Сяйво в небі. Воно зовсім не таке, як на фото: на небі видно доволі мутні плями зеленкуватого або червоного кольору. Ці плями ледь повзуть кудись. То їх більше, то геть немає. Гарно їх видно лише на довгій витримці.
Мої особисті рекомендації щодо екскурсій та часо проведення в Лапландії:
- Відвідати резиденцію місцевого святого Миколая (Санта Клауса/діда Мороза/Йоулопуккі) – не рекомендую. Нам було їхати до нього дві з половиною години лише в одну сторону і коштувало це задоволення доволі таки дорого. На місці можна подивитись на будинок, ельфів чи які там в нього помічники, погуляти по території. Не варто.
- Покататись на оленях – ми не стали, але для ефектних відео для інстаграма можна. Зважте, що всі 5 хвилин катань вам буде найбільше видно дупу оленя перед вами. Ціна на одну людину десь від 60€.
- Покататись на їздових собаках в упряжці – не рекомендую. Всього катання там від сили хвилин 10. Самі собаки далеко не такі милі й небесні фотогенічні створіння, які ви собі уявили. Вони не великі і не обовʼязково гарні взагалі. Кумедний випадок був в наших знайомих, коли під час бігу собачки какали на ходу і розмахували все хвостами. Коштує це від 85€ за кожного туриста.
- Їздити на снігоходах – рекомендую. Але краще сумістити поїздку з відвідуванням якоїсь атракції: гори, озера, снігової людини, місцевих аборигенів, визначного місця. В нашому випадку це була оленяча ферма з традиційною фінською харчевнею. Але саме головне, то снігохіди! Вони несуться по спеціальних снігохідних трасах, пейзаж змінюється, можна вдосталь накататись. Ще можна домовитись за швидкісні поїздки, адже ці транспортні засоби можуть розганятись зі швидкістю більше ста кілометрів на годину! Ціна: 70€
- Бігові лижі – рекомендую. Тут прокладені спеціальні траси через ліси, поля й котеджні поселення. Щоранку і щовечора спеціальна техніка рівняє ці траси і прокладає лижні в обидві сторони. Просто стаєш в лижі і йдеш/біжиш/спускаєшся/карабкаєшся вперед і вперед. Скільки душа забажає і вистачить дихалки. Доступ до всіх трас безкоштовний, а лижі можна взяти на прокат в багатьох пунктах видачі. Нам коштувало 33€ за добу. Дуже добре те, що це дуже безпечно – жоден автомобіль не вискочить на дорогу, мало того, по цих дорогах не дозволяється ходити пішоходам.
- Снуоборди, гірські лижі, санки і тому подібне. Це саме те, за чим сюди їдуть люди! Скі пас на день коштував 43€, а на період свят було 47€. На тиждень 205€, в свята 227€. На три години 36€. Прокат лиж на добу вартує від 27 до 35€, як де
- Крижаний готель – не рекомендую. Поїздка доволі дорога, по-суті там робити й немає чого, окрім як насолоджуватись гарними крижаними й сніговими витворами мистецтва. Раз в житті варто побачити. Ну, а на рахунок заночувати на кризі там, то це точно не для мене.
Гельсінкі
В суботу з самого ранку ми вилетіли з того курорту в столиці Фінляндії. До речі, самі фіни називаються себе Суомі, вони всі такі біляві з голубими очами і чомусь для мене з специфічною такою формою носа. Коротше, я б мабуть таки впізнав би фіна на вулиці. А корінне аборигенне населення на півночі країни зветься Саами і вони геть інші – чорняві з вузькими очима. Суомі і Саами.
Місцеві своє місто називають Стаді (підозрюю скорочено від Stad) або Хеса (скорочують Helsinki). Столиця в них гарна. Деякі тротуари повністю вкриті кригою, яку не чистять. Дерев й зелені немає на цілі квартали. Старих будівель я не бачив, лише хайтек з скла й металу. Щоб знайти щось цікавіше, доводилось пошукати.
Цілий день ми гуляли, посиділи помилково в німецькому кафе (обирав по рейтингу та відгукам на foursquare). Але як плюс, то вдалось трішки попрактивуватись в своїй німецькій з добродушним власником. Насправді це був якийсь запасний варіант куди йду пообідати, бо з найкращим рибним рестораном не склалося – на його місці була якась масштабна реставрація. Взагалі, багато в цьому місці відбувається ремонтів та будівельних робіт і всюди стояли будівельні тимчасові житла-контейнери в кілька поверхів одне на одному. Невже там комфортно жити роботягам?
На вулицях дуже дорогих авто я не помітив, як і стареньких теж. Все дуже усереднено. Більшість універсалів та не дорогих SUV. Це підтвердило твердження організатора нашої подорожі, що ти не впізнаєш мільйонера в Фінляндії. Тут всі дуже намагаються не відрізнятись один від одного.
На вечір в Наталочки дались в знаки ще більше симптоми ротовірусної інфекції, яку вона підхопила ще в Леві, тому вона лишилась в готелі, а я пішов на екскурсію по місту з кінцевою ціллю Luonnontieellinen museo – музей природознавства Фінляндії. В ньому всі експонати були підписані фінською та шведською мовами, а іноді й англійською. Що було зручно, це те що можна було собі перейти на їхній вебсайт і у фоні запустити супровід гіда на зручній мові.
Про людей в столиці залишилось враження, що мультинаціоналізм сюди ще не сильно добрався, хоч й присутній. Люди такі класні й різні, просто кайф було за ними спостерігати. Що помітила моя дружина, що тут зовсім не паряться про одяг й зовнішній вигляд.
З самого ранку ми місцевим трамваєм дістались на поромну переправу, де вирушили через Фінську затоку Балтійського моря в Естонію. Дві годинки по воді і ми вже в зовсім іншій країні.
Таллінн
Відразу, що тут треба робити – це прямувати історичний центр до Старого Міста. Це просто 10/10!
Незважаючи на значно гіршу погоду, ніж була на гірсько-лижному курорті: комфортні від -10 до -6 і штиль та яскраві сонячні Гельсінкі. В Естонії було вітряно, мрячно ще й плюс на термометрі. Древні будиночки й хвилясті вулиці середньовічного міста нівелювали все.
Біля визначних провулків, воріт, башт та простих будинків тут є таблички з поясненням чому вони варті вашої уваги. Любителям цікавих історій дуже сподобається. Я просто зачитувався, особливо про бідолашне дерево Kelch Linden.
Після такої краси весь інший Таллінн (який ми встигли подивись) вже здавався нам не цікавим. Тим паче, що перед очима були види супер сучасних й зручних вчорашніх Гельсінків. Цікаво, що Таллінн має найбільшу кількість IT-стартапів на кількість населення серед усієї Європи! До прикладу: Sype та Wise походять саме звідси. Також тут знаходиться NATO Cyber Defence Centre of Excellence. Ех, може було б більше часу, ніж цих чотири години після порому, то вдалось би роздивитись всю цю сучасність.
На автобусі добралися прямо до терміналу аеропорту, який на перший погляд виглядав дуже малим. Проблем з багажем на ручною покладдю в дешевого перевізника не виникло і ми відлетіли на Батьківщину.
Мої нотатки з подорожі:
- Люди ходять з причепленими до кишень на одязі світловідбиваючих брелків
- Всі пішоходні тротуари рясно посипані подрібненим камінням. Це просто геніально! Його ж мона потім попідмітати і на наступну зиму знову використати, а додому не заноситься на підошві багнюка з піском
- Дуже чисто, можливо на рівні чи навіть краще як це було в Нідерландах
- Зручний і дорогий громадський транспорт
- Англійську мову знають майже всі, що мале шестирічне дитя, що бабуся, якій вже за 60
- В тому лапландському туристичному курорті Леві спостерігав велику кількість таких дорогих автомобілів як Volvo V90 та інших з такого ж класу
- Всі діти в класі перебували в захисних масках, а ті що гуляли на дворі були в світловідбиваючих жилетах.
- Десь перекусити в кафе, що в Леві, що в Гельсінкі буде вам від 10 євро мінімум за простеньку одну страву
- Жінки в Фінляндії в більшості не привабливі, але було кілька білявок нічого так. Може то просто їх так важко роздивитись за масками й вдягнених як капусточки. А от в Таллінні геть симпатичних не зустрічалось
- Алкоголь дуже дорогий, і як добре, що мені він не цікавий
- Побачити полярне сяйво в своєму житті – check ☑️
Всі світлини з подорожі.