Відрядження Братислава / Відень – 2

Знову запросили в головний офіс групи власників нашої компанії. Що ж, ще одна нагода змінити обстановочку і побути там, де в небі літають не винищувачі, а пасажири.

Маршрут

• Маршрутівкою до Львову і там сідаємо на потяг 009 Київ-Будапешт. Чому він не їде через місто Рівне це ще та загадка.
• На кордоні поки потяг перевзували з коліс на широких коліях пост-совєцького зразка на вузькі колеса еуропейської залізниці, нас перевіряли прикордонники. Виглядало це так: всі знаходяться в своїх купе і прикордонник збирає у всіх паспорти, питає про документи, що дозволяють виїзд за кордон. Оскільки в нашій групі було 12 людей, то питали таке: “Як давно тут працюєте? А де знаходиться ваш Вася Пупкін? Причина відрядження?” ну й подібне, схоже на якийсь перехресний допит, щоб підловити тих, хто точно тут не працює. У мене ж просто взяли посвідчення багатодітних батьків, оригінал вйськово-облікового документу та роздруківку з Резерв+
• Перевзування коліс зайняло більше двох з половиною годин. Нас лякали мадярськими митниками, але конкретно в нашому вагоні попались якісь геть поблажливі. Особливо речі не перевіряли, лише питали за цигарки й алкоголь, щоб було в межах дозволеного на ввіз.
• Прибули в столицю Угорщини з самого ранку, де мусили на одному з найстаріших метро Європи переїхати на інший кінець міста, де сіли в автобус до Братислави. В столиці плакати не дружелюбні до України.
• В Словацькій столиці автобус прибув у підвал величезного ТЦ з назвою Nivy, власне ми відразу звідти піднялись на ліфті в офіс нашої компанії
• Дорога ж додому була з того ж торгівельного центру автобусом на Вроцлав, а звідти  автобусом в Рівне

Робота

Можливість поговорити вживу зі своїми колегами по той бік екрану просто безцінна. Ми за кілька годин обговорили й вирішили більше питань, ніж за квартальний реліз. Нам представили нового CEO нашого RDB. На головному офісі я домалював свої бажання на дошці мрій. Загалом такі от відрядження це не про те, щоб сидіти за своїм лептопом і щось невпинно дороблювати, а це можливість спілкування не через екран.

Відпочинок

Вечорами я гуляв Братиславою, вдалось цього разу пройтись по пішоходному зеленому мосту, побути на дунайському міському пляжі. Як тільки була можливість – ми відразу чешською маршруткою їздили у Відень.

А там збулась моя одна мрія, я таки відвідав пару музеїв мистецтва. Описувати це немає ніякого змісту, уявіть собі, що вас попросили б розказати про почуття в животі, які були в школі від першого кохання. Марна справа, це треба лише самому бачити та відчувати. Звісно, що ніхто з моїх колег ніяких таких планів немає, тому мені довелось трохи провести з ними бесіди, чому нам треба саме в ту Альбертіну і що це нам дасть. Результат перевищив мабуть мої очікування. Це як випити столову ложку олії, це як вперше опустити ноги в тазик з кропом, це як вийти з темного під’їзду в полудень на червневе сонце. Ми спочатку були в музеї сучасного мистецтва, а пізніше сходили на класичне мистецтво. Навіть якби нічого нішого під час цього відрядження не було — було б варте лише цих відвідин. Єдине за що шкодую – зажав тих паре еуро, щоб купити репродукцію картини Jenny Saville. Мене мій колега Діма постійно питав про враження, що ми бачими. Так от, про цю Дженні: “Мені дуже подобається як це все зображено і водночас дуже не подобається, що там зображено”

Окрім власне відвідин музеїв й картинних галерей ми пили віденську каву, їли віденський шніцель, лазили по цьому гарному місту й роззявляли роти на всю цю архітектуру й величні простори. А, окремим номер нашої розважальної програми був день спорту на одному з островів річки Дунай. Там я взнав, що існує така штука як Падл, в якому ти спочатку стараєшся зі всіх сил бігати, а коли збагнув як воно грається, то стараєшся зі всіх сил не бігати. На цьому ж острові я взяв собі на дачу три австрійські шишки від австрійських гарних сосен, які прилаштував як прикрасу для своїх лохин на дачі.

Знову окремо напишу, що поїсти тут дорого, громадський транспорт не по 8 гривень теж, квитки кудись теж дорого. Коротше, все дорого. Краще собі сидіти в Рівному і не нити, як все дорого.

Шкода звичайно, що в центрі я вже кілька разів обходив все, показуючи красоти різним групам своїх колег. Тому наступного разу, якщо таке буде, доведеться вже кудись їхати, щоб знову вражатися.

Риболовля

Про неї потрібно читати в моєму блозі, якщо коротка то це 10 лящів з 10.

https://rivnefish.com/reports/4844/richka-odra

Nota Bene

Мої нотатки з подорожі:

• Двері відчиняються постійно дивно Братиславі, постійно не в ту сторону, що ти очікуєш
• Дуже гучна сирена швидкої
• За моїми спостереженням в переважній більшості вікон взагалі немає балконів
• Всі на розслабоні
• Хороша погода, навіть коли дощить
• В столиці Словаччини мною помічено кілька графіті проти чинного їхнього премʼєр-міністра
• На відміну від Братислави, у Відні повно атрибути, що стосувалось “Pride month” і це трохи вже занадто
• Літаки, всюди пасажирські літаки, які настільки буденні там і незвичні нам
• Один раз вирубили світло в готелі – ледве не паніка у місцевих
• Ціни все ще вражають: гамбургер в ресторані поруч з павільйоном метеликів вартував 24 ойро, випити кави не менше 5 ойро, проїхати кудись один раз в одну сторону метром 2.40 ойро
• Чути російську мову часто, напрягає

Всі світлини з подорожі будуть завантажені, коли Imgur розчехлиться.