«Ной» — американський епічний(?) біблійський(?!) фільм режисера Даррена Аронофскі.
Я дуже люблю цього режисера. Його перший фільм про розум, другий про тіло, третій про душу, четвертий про спорт, п’ятий про балет. Ну і ось тепер шостий фільм про історію по мотивам біблійського сюжету.
Всі фільми до цього мені дуже подобаються. Деякі дуже-дуже.
А от Ной більше не сподобався, ніж сподобався. На фоні того, що виходить зараз в кінотеатрах — це просто шедевр. А порівняти з попередніми робота Даррена і виходить не так добре.
В “Ної” все дуже просто і прямолінійно. Ось це добрі люди, а це погані люди. Це хороші вчинки, а це грішні. Це чорне, а це біле.
Навіщо Даррену всі ці спецефекти знадобилися? Він і без них знімав суперові фільми. Тепер в цій комп’ютерній картинці втратилась душа.
Не виручає навіть Clint Mancell — постійний композитор всіх фільмів мого улюбленого режисера. Звук в фільмі кльовий, і всі мелодії підібрані до відповідних місць класно. Але саундтрек навряд чи буде цікаво слухати поза фільмом. Чого не скажеш про геніальний саунд до фонтану, чи реквієму.
Про перегукування з біблією писати нічого не буду, думаю знайдуться специ які розкритикують все в пух і прах. Мені це взагалі не важливо, головне бачення режисера і його картинка для нас. Лише напишу, що навіть в біблії цікавіший сюжет ніж тут. Може хто не знає, але три сина Ноя стали предками трьох великих народів: Сім — араби, Хам — євреї, Яфет — європейці.
Актори в фільмі грають не погано, особливо дідусь Anthony Hopkins. Лише мені сини Ноя були такі собі. І звісно на головному герої тримається весь фільм. Кому подобається Russell Crowe точно отримають задоволення.
Але це не те. Я очікував від Даррена чогось більшого. Чогось такого, від чого калатає серце(фонтан), навертається комок в горлі(рестлер), феєричного ментального задоволення від інтелектуального дійства(пі). А тут одні крупні плани і епічненька балаканина про творіння і призначення.
Не то.