Альтернативна історія.
1962 рік, у війні перемогли Германія з Японією. Весь світ поділений між цими країнами. Події розгортаються в Тихоокеанських Штатах, місто Сан-Франциско. Тут всім заправляють японці. Багатенькі чиновники країні сонця, що сходить дуже полюбляють колекціонувати речі довоєнної Америки. Знаходяться умільці, яке бездоганно підробляють такі речі ледве не на конвеєрному виробництві. Ось така от атмосфера.
В романі кілька сюжетних ліній, які пересікаються в різний час. Є власник магазину, який продає підробки майстра високопосадовцю з Японії. Це чиновник затягнутий в клубок події пов’язаних з таємними даними про майбутній ядерний удар Німеччини по “Рідним Островам”. Екс-дружина того майстра підробок шукаючи пригод собі на одне місце, знайомиться з кілером Третього Рейху, у якого на меті прибрати того самого Чоловіка з Високого Замку(див. заголовок). То такий письменник, що написав книгу “The Grasshopper Lies Heavy”(в наших перекладах “Коли наїсться Саранча”). В ній 15 років тому у війні перемагають не країни Осі, а СРСР та Америка. Тобто книга з створеним паралельним Всесвітом в середині книги паралельного Всесвіту.
Написано все дуже динамічно і атмосферно. Коли мова йде про японців, то весь текст такий кострубатий і закручено написаний, ніби десь його в Японії і писали. А коли оповідається про фріців, то в тексті скачуть німецькі словечка.
Важлива деталь: японці і всі, хто живуть на їх території, постійно питають, що робити далі і як сприймати події у книги І-цзин, або Книги Перемін — це реальна дуже древня(написана чотири тисячі років тому) східна книга. Потрібно ознайомитись, що то таке, бо автор Філіп К. Дік теж постійно гадав на ній, як саме далі писати “Чоловіка у високому замку”. Це ж саме робив і його герой альтернативної історії, що написав свою версію альтернативної історії :)
Головна тема “Чоловіка у високому замку”— це переплетіння реальностей (справжніх та вигаданих) між собою. Це подається нам через яскраві дрібні деталі в романі і сюжетні повороти. Не буду сильно спойлерити, лише напишу, що у самому кінці головні герої питають в Книги Перемін: “Чи правда написана в Саранчі?” і виявляють, що їхня реальність не справжня :) Ось тут я й зрозумів головний посил книги, і перечитав деякі розділи ще раз.
Головна фішка звісно тут це книга в книзі. Автор ставить нам питання — хто чи що є рушійною силою усіх цих взаємопроникнень реальностей? І що таке реальність взагалі?
Цікава книга. Рекомендую всім любителям жанру.
Но японские коллекционеры – профаны, они даже не задумываются над необходимостью устанавливать подлинность так называемых исторических произведений искусства, которыми торгуют на западном побережье. Когда-нибудь, возможно, задумаются… и тогда рынок лопнет как мыльный пузырь, даже подлинники никто не рискнет покупать. Таков закон Грэшэма: подделки снижают ценность оригиналов. Может быть, поэтому никто и не пытается установить их подлинность. Боятся правды. А так вроде все довольны.
==========
Кого обманет моя внешность? Я здесь посторонний. Когда-то белые люди расчистили эти земли и построили на них прекрасные города. А теперь я изгой в собственной стране».
==========
Запомни мои слова: государство не может быть лучше, чем его правитель.
==========
– Роберт, я всегда рад вас видеть. В голосе Пола, как показалось Чилдэну, сквозило равнодушие.
==========
Тагоми пристально вглядывался в предмет. «Что в нем главное? Размер? Форма? Придет ли ко мне озарение, как обещал Чилдэн? Сколько ждать? Пять минут? Десять? Времени немного, но я буду сидеть столько, сколько смогу. Прости меня. – Тагоми мысленно обратился к треугольнику. – Нас всегда тянет вскочить на ноги и действовать. Я смотрю на тебя с надеждой. С наивной верой ребенка, прижимающего к уху найденную на морском берегу раковину. Ухо вместо глаза. Мир сосредоточился для меня в одном маленьком кусочке металла. Войди в меня и поведай: куда? зачем? и почему?» Нет ответа. Когда просишь слишком много, не получаешь ничего.
Дякую за пораду, почитаю. Дуже цікавлять такі історії. І відмінна рецензія – заінтригувала але нічого зайвого не заспойлила :)