Коли мені ще не було 15 років, то я був повним придурком. Самовпевненим і гордим. Робив дурниці, за якісь зараз просто соромно.
Коли мені виповнювалось 20 років, то я думав, що все життя попереду і перед мною відкриті всі дороги. Все було так просто і обнадійливо.
Коли святкував свої 25 років, то думав, що є ще багато часу аби гратися відпочивати і радіти життю. Дитинство ще зовсім тут, поруч.
Тепер от сьогодні 30. Можна вже остаточно прощатись з дитинством, так?