Книга: Ехопраксія / Echopraxia

«Ехопраксію» в неможливо оцінити без порівняння з його приголомшливим та тривожним попередником серії «Вогнепад» —  «Хибною сліпотою». Той Blindsight був інноваційним, реактивним і переймаючим подих повністю самодостатнім твором. Ехопраксія є незв’язною, повільною і аж занадто замудреною.

Багато фейлів проявляються відразу на перших же сторінках і не покидають вас впродовж всього роману.  Мені треба було кинути читати цю муру вже на 15%, вже тоді стало зрозуміло, що нічого хорошого далі не буде. Але я не міг повірити, що творець Юкки Сарасті не розкриється далі.

Як письменник важкої наукової фантастики, Уоттс  має зрозумілу читачу схильність зупинятися на малозрозумілих та хибних технологічних  темах. Це не є проблемою, коли це включає в себе послідовну історію та зацікавлених персонажів, що розгортають сюжет, щоб збалансувати оці незрозумілі описи антиматерних генераторів, моральні роздуми про невідповідності людської свідомості, детальні структурні  будови кораблів, призначених для глибокого космічного пересування і так далі і тому подібного. Blindsight досягнув цього балансу з винятковою  рівновагою, але Ехопраксія занурюється в тяжкі технологічні нетрі, залишаючи на превеликий жаль сюжет і характери персонажів далеко позаду.

Головний протагоніст – біолог Даніель Брюкс. Марна спроба автора зобразити нам цікавого члена екіпажу, в якого можна повірити. Він немає імплантатів і цим мав би бути ближчим до читача. Цей одинокий і природний скептик, визначальною рисою якого є розгубленість, потрапляє в позаземний конфлікт, який він не розуміє і зовсім не переймається. Брюкс акомпанує з персонажами, які приблизно такі само тупі, як і він. Походження їх мотивації, цілей і конфліктів на самому початку незрозумілі і, можливо, ще менш зрозумілі у самому кінці роману.

Уоттс зміщує акцент в цій книзі з складних наукових досягнень на містичний рій-подібний інтелект «Двокамерників».  Це такі собі релігійні фанатики, що розчинили  ілюзію індивідуальної свідомості на користь непрозорого і грунтовно релігійного групового мислення. І все-таки вони здатні генерувати фізичні події та прогнозувати реальні явища. Тобто релігійні фанатики роблять відкриття і передбачення, що вже не під силі сучасній(в майбутньому) науці.

Мабуть найбільш прикрий факт про Ехопраксію це те, що всі цінні моменти та класні ходи – це переробки з Хибної  Сліпоти. Місце дії те саме, позаземне життя – нічого нового. Головний герой бере участь у величезній кількості розумних дискусій про еволюцію та обмеження людської природи. Автор безсумнівно є майстром саботажу, що розігріває очікування своїх читачів, але робить це цього разу таким чином, що логічно це все не збігаються з центральною сюжетною лінією, розвитком персонажів і навіть головним меседжем книги.