Разом з дружиною ми придбали садибну ділянку і будинок на ній в одному з дачних кооперативів неподалік від міста.
Тепер маю шість соточок землю і нове хобі для вихідних днів.
Ще до повномасштабного вторгнення я отримав у спадок від своєї бабусі ділянку земллі, де ми думали щось побудувати і мати місце для, куди б можна було їхати з дітьми. Але там виявилась одна неприємність — газова труба, що проходить через всю територія і яка мені не належить. Довелося б лише вирішувати ту проблема у суді. Мені було простіше купити вже готове рішення і вже насолоджуватись заміським часопроведенням, аніж чекати на вирішення і ще потім на будівництво. Хто його знає, скільки ще у мене часу є.
Цікаво, що почуття зараз у мене якісь зовсім інші, ніж одинадцять років тому. Тоді я знав, на що йду і уявляв собі все. Точно було відомо, що це для життя великої сімʼї. То була мрія така, жити окремо у власному великому житлі і будувати власне гніздечко.
Тепер ж я піддався на прохання жінки і ризикнув стати дачником. Треба слідкувати за септиком, косити траву, обрізати дерева, підмітати двір, колоти дрова, полоти грядки, фарбувати, викопувати і закопувати. Мені мало зараз віриться в те, що це мені так само буде подобатись, як про це уявляє моя дружина. Дружина, яка мені щовечора показувала фотографії різних дач, оголошень, ідей з пінтересу та відео з тіктоку. Як мінімум, вона тепер буде щасливішою.
Так що друзі, приїжджайте на барбекю.