Давненько нічого не писав про кіно й серіали, нагода саме та. Дуже запав мені серіал з чотирьох серій Adolescence.
Памʼятаєте другого героя з іменем Томмі в фільмі Snatch? Так ось цей самий без сумніву крутий дядько Стівен Грем спродюсував, написав сценарій і зіграв головну роль тут. Особливістю тут є те, що кожна серія знята одним безперервним кадром. Однак понад 66 мільйонів глядачів, які подивилися його за перших 11 днів зробили це не лише через особливості зйомки.
Юнацтво зачіпає історію. Настільки, що ти ще тиждень ходиш під враженням.
Отож, драма-кримінал Юнацтво. Шоуранери: Стівен Грем і Джек Торн.
Ця історія відбувається у маленькому містечку Британії. На світанку, поліція вдирається до будинку Міллерів і затримує їхнього сина, тринадцятирічного Джеймі за підозрою у вбивстві однолітки. Батьки не можуть оговтатись від шоку. Підліток своєї провини не визнає. Поліція, доправляє затриманого у відділок, де з ним проводять слідчі дії, допит і показують відео камер з місця злочину.
Наступного дня (друга серія) детективи вирушають до школи, аби зрозуміти, що відбувається між дітьми в класі і в інтернеті.
Тим часом хлопить очікує суду в дитячій психлікарні (третя серія). Психологиня, яка з ним працює, виявляє, що психіка Джеймі була травмована булінгом у соцмережах. Плюс не помітні дитячі травми і певні, зразки поведінки, яким досі ніхто не надав значення.
Ну і заключення, в якому родина Мілерів намагається повернутись до «нормального» життя.
Серіал справді знятий у технології єдиного неперервного кадру, який триває цілу серію. Камера не вимикається, а лише перемикається з одного персонажа на іншого. Звичайно, що це посилює відчуття максимальної документальності. Ми ніби бачимо природний потік життя, який не порушує міжкадровий монтаж. І, можливо, за інших обставин саме зйомка стала б візитівкою серіалу.
Але в Юнацтві чудову операторську роботу переважила акторська гра, історія та її інтерпретація.
Серіал розслідує, але не “хто?“, а “чому?“.
Класична детективна інтрига вмирає під кінець ще першої серії, поступившись місцем драмі. Слідчі, вчителі, психолог і на самперед батьки – всі вони шукають відповідь на питання: що могло змусити в 13 років скоїти жорстокий злочин?
Кожен епізод має свій настрій, зачіпляє по-своєму. Мені про серіал розказав друг, якого вразила серія про вседозволеність й приховане свавілля в школі (бо він сам вчитель). Батькам так важко буде дивитись на життя “після”. Дуже круто зрежесований початок історії з поліцейськими. Всі чотири серії ми заглядаємо в ту саму чорну скриньку, у внутрішній світ однієї людини. Підлітка. І в цьому сенсі показова третя серія, яка є одним єдиним епізодом розмови Джеймі і з психологом. І ми виразно бачимо, яка не стабільна є його психіка. Так, ніби перед нами не один, а три Джеймі.
В це важко повірити, але усе це зіграв в свої 15 років Овен Купер, до того ж одним дублем.
За силою емоцій, який викликає цей персонаж, він може зрівнятися хіба що з героєм Стівена Грема – батька, який звикає жити з питанням “Що мене так зробили?!”
Знаю, що ви спитаєте. То чи досліджене оте страшне “чому?”, навколо якого і побудований серіал.
Ні.
В Юнацтві немає простих відповідей. Бо ж виходить, що дитина з відносно нормальний сім’ї, яка має гарну репутацію у вчителів, може зробити абсолютно неочікуваний жорстокий вчинок.
- Серіал показує, як піліткова психіка, стає продуктом всього.
- Блогерів, які закликають ненавидіти протилежну стать.
- Різних субкультур. (Мабуть не лише я один вперше почув про інцелів.)
- Батьків, які ненароком стають виразниками гендерних чи соціальних упереджень.
А поштовхом може стати булінг, який маскується за веселими смайлами у соцмережах. Ще одне відкриття, що комбінація, нібито безневинних емодзі у дописах підлітків може мати протилежний зміст.
Юнацтво не дає прямих відповідей батькам, але дає важливу підказку – це нагадування про те, як важливо, не втрачати зв’язок із дітьми, які так швидко дорослішають.