Книга: Vita Nostra

Ось я й прочитав сучасний український фантастичний роман. Автори Сергій та Марина Дяченко.

В книгах завжди є як мінімум дві складові: головна сюжетна інтрига та оточення, де це все відбувається.

Книга Vita Nostra поділена на три частини. Чим далі читаєш, тим глибше автори заносять тебе у фантастику. Так ось, за оточення й атмосферу можна ставити 5+ А ось те, заради чого ця книга написана мені таке і залишилось незрозумілим.

Я першу половину книги прочитав просто на одному дихання, все так легко і надзвичайно інтригуюче написано. А ось далі почалися якісь тундри.

Головна героїня роману – це звичайна собі дівчина підліток, на голову якій випали цікаві пригоди в інституті спеціальних технологій провінційного міста Торпа. Чому там вчать, і навіщо це все потрібно пропоную дізнатись вам самим :)

Дуже влучно описано повсякденне життя сучасних школярів та студентів, влучно передана атмосфера життя в гуртожитку. Але ось фантастична складова роману так і залишилась мені непідйомною. Якби хтось мені зміг пояснити вартість золотих монет, навіщо було плавати голяка й, вибчачте, пісяти під кущами зимою, який сенс тих окулярів в Портного і чому у Стерха існував той горб за спиною, я б був би дуже радий. Ну і головне питання: чи  здала Сашхен перевідний іспит чи ні?

Тобто книга лишила після себе більше якихось питань і недоговорених речень, аніж відповідей. А я все сподівався, що на останніх сторінках все стане ясно.

Якби там не було, написано класно.

Якщо мене запитають: “Що ти думаєш про твій Vita Nostra?” Я зможу відповісти, що це якась мутна штука. Але така вона є, сучасна українська(!) фантастика.