Я спілкувався з місцевими жителями англійською мовою, її тут насправді розуміє лише кожен п’ятий. Але коли тобі на запитання “дуюспікінгліш?” відповідають “е літль біт”, то діло в капелюсі! Ви домовитесь на все на світі. Я отримав знижки в фірмовою бутіку Massimo Dutti і у величезному магазині дитячих іграшок.
Також пробував знайомитись з дівчатами, вони мабуть люблять англійську мову, тому проблем з цим не було. Польські пані мали такі дивні імена(сорі, пишу українською, бо в оригіналі не знаю як воно пишеться): ОлА, АґатА, Наталя, Беата, Юлія. Всі були люб’язними і веселими. Взагалі ніде агресії чи нерозуміння ми не зустріли.
Безпритульних собак чи кішок на вулицях взагалі немає. Також немає й поліцаїв, а я так хотів з ними пофоткатись :(
Всі парковки платні, і їх багато. Ми були в торговому центрі, то під ним розташована парковка на сотні машин. Я ще такого не бачив.
Як вже писав вище, сміття в місті взагалі немає. Всюди натикані ось такі ось смітнички:
Ціни наче й вищі, ніж у нас (особливо бензин, цигарки й пепсі, яке коштує аж 10 злотих), але одяг та їжа дешевші. Також ми прокалькулювали, що сюди вигідно везти з України еуро валюту. За один євро “на наші гроші” дають 28 гривень, коли в Рівному здати можна було по 24 максимум.
Загалом поїздка вийшла цікавою і дуже бюджетною. Люблін гарне місце для туриста. Взагалі останніх тут вистачає, і левова частка, то наші співвітчизники.
Що запам’яталось саме в цьому місті: велохаби на сонячних батареях, паркомати, водяні освіжувачі прямо на вулиці, відсутність бомжів, алкашів і безпритульних тварин, чистота.
Ось такі типові поляки: хлопець в джинсах і обовязково з якоюсь зачіскою; дівчина неприглядно вдягнена у чорне.
Загалом наш план був таким: пізно ввечері вселилися в готель, зранку гуляли по історичному старому місту, а після обіду затарились у великому торгівельному центрі. Часу на якісь визначні місця чи культурні події не було взагалі, тому звітик такий куций.
Збулась моя давня мрія і я почастувався їжею KFC. Відчув себе справжнім ніґґою з Гарлему) На смак курка як курка, лише дуже багато гострих спецій. І доливаєш собі пепсі в стаканчик на халяву, поки живіт не лусне.
В черзі додому простояли всього 2 годинки. І відразу такий контраст в магазині на трасі після Еуропи :)
Головне питання, яке нас мучило: “Коли таке буде і в Україні?!” – так і не мало відповіді.
Всі фото з подорожі можна переглянути ось тут.
А на останній фотці зліва за знаком вже видно сліди справжніх Українців! Менталітет. Закладений десь на рівні підсвідомості порив срати там де й спати, тут ніякі смітники не допоможуть…
Всі смітники на кордоні переповненні, як українські, так і польські. Тому що людей ДУЖЕ багато в чергах.