Ще в ті древні часи, коли комп’ютери були вдома лише у обраних, ми ходили грати в комп’ютерні клуби. Спочатку на приставках Sega, а потім і на Sony Playstation.
В фаворитах зажди були ігри, в які можна було в будь яких момент цікаво пограти півгодинки. І якщо можна грати двом, то це був безсумнівно плюс. Тому популярністю так сильно користувались файтинги(mortalcombat, takken) та ігри про войнушки(army men, hosgs of war, worms).
Потім ми з братом брали приставку на прокат, і з’являлась можливість пограти в щось одиночне на проходження. Так я відкрив для себе MediEvil, Diablo і навіть Warcraft2!
Але була одна гра, на яку не вистачало навіть доби гри – це Herc’s adventures
Гра доволі ярка, цікава і весела. Але надзвичайно складна. В неї можна було грати навіть вдвох, але це не зменшувало складність! І чому колись робили цікаві ігри, в які хотілось грати не через супер графіку, а просто тому що було цікаво грати?
І ось нарешті після стількох років, поставивши собі емулятора, я все-таки зміг пройти її до кінця :)
Тут картинки, тут різні фішки і підсказки щодо проходження.