Не погана книга. 
Показане наше майбутнє, але не таке, де все заборонено. А навпаки, таке, де все дозволено.
Дозволено приймати наркотики, дозволені безпорядочні статеві відносини, дозволено бухати і гульбанити всю ніч в нічних клубах. Мало того, це не просто дозволено, а усіляко вітається!
Це штучно створена гармонія для людини і суспільства. За наявності хоча б мінімального дискомфорту житель приймає наркотик “сома”. Є щастя та немає свободи, свободи вибору, свободи думки.
У світі повністю перемогла індустріально-технічна революція. Генрі Форд взагалі оголошений богом, а літочислення ведеться з часу створення його Т2.
Люди більше не народжуються, а клонуються і вирощуються в банках. Мама і батько — слова матюки. Інститут сім’ї абсолютно ліквідовано, як і всі почуття з ним пов’язані.
Всі люди розділені на касти від появи на світ. І кожна каста по-різному виховується і по-різному далі служить суспільству. Свою долю змінити ніяк не можна, жодним чином.
Але ніхто й не хоче, бо щасливі всі. Майже всі.
Один з таких нещасних — головний герой твору Бернард. Він у вищий касті, значить йому дозволено думати. Йому дозволено багато, що. Але заборонено головне — бути особистістю. А він хоче бути людиною, а не ще одним вінтиком в системі безликих клонів альф, бет і гам. Він хоче радіти життю не за допомогою наркотиків і халявного сексу з будь-якою дівчиною, яка на завтра буде мати секс з кимось іншими. Він хоче мати почуття, він хоче любити, він хоче самовиражатися. В цьому його трагедія і фатум.
Кожен герой роману має цікаве багатозначне ім’я, яке щось символізує. Нічого розписувати не буду, прочитаєте самі ;)
Як на мене, то в цьому творі забагато сексу і мало епічних дій. Головний герой мало бореться і взагалі нічого не змінює.
Але в цілому так дуже навіть ок :)
P.S. Цей твір часто порівнюють з 1984, ось яку я прекрасну пікчу знайшов:
