З друзями здійснили дуже гарну подорож велосипедами по рідному Поліссю. До відома читачів, це вже не перша моя така велоподорож, минулого року ми їздили по Волині.
Шкода, але фактично з велосипедами по тих краях робити немає чого. Головна причина — дороги. Вони або польові і повністю з піску або це бруківка. По піску велосипед майже не їде і тягнути його доволі тяжко, тим паче коли на багажнику баул з спальником, наметом і тп. А от по бруківці їхати хоча й можна, але через величезну інерцію заднє колесо так напідпригує за день, що дупа сильно болить.
План був таким: приїхати з велосипедами на замовленому бусі і кататись три дні. Але ми мусили платити за послуги водію і за дорогу туди і за дорогу назад, та знову за дорогу туди і за дорогу назад. Тому що він би не чекав нас в тих глухих селах дві ночі. Після недовгих роздумів поїхали на власних автівках. Всі велосипеди помістились у Фіат Добло, а речі у Субару Аутбек.
Ще по дорозі на Полісся нас спіткали пригоди у вигляді маленького ДТП з п’яним мотоциклістом, але все обійшлось лише переляком. Але прибули ми на місце першої стоянки озеро Засвітське, неподалік від села Млин, вже вночі. Там ще ми теж знайшли пригоди у вигляді піску і застрягшого Доблика, але в цілому все було весело :)
На ранок всі з нашої компанії дрихли мертвим сном, всі крім одного рибалки. Ну, ви знаєте хто це був ;)
Після доволі успішної риболовлі ми нарешті стартанули їхати байками. Отже, загальним наш велосипедний трек був таким:
Ми — це коли рівненського офісу СофтСерву.
Їхати було доволі тяжко. Особливо мені. І це не через те, що у мене був найважчий баул на багажнику (прикормка там всяка з котушкою і рибальськими снастями, ага), а ще й тому, що я на відміну від інших хлопців прокинувся десь біля четвертої ранку. Але якби скрутно не було – ми їхали. Побували в кількох селах, бачили мальовничі озера-перлини Полісся, побували на річці Прип’ять.
Коли вже було зовсім важко, наш поводир Діма сказав: “Програма мінімум — доїхати до сера Морочне”. Коли ми вже туди доїхали, то він сказав, що тут зовсім поряд річка Гнила Прип’ять і буде тупо не доїхати туди. Як ми вже добрались і туди ви вже мабуть здогадались, що сказав Діма. Якихось нещасних 5 км жорсткою бруківкою і ми будемо на найбільшому озері Сосно. Стиснувши кулачки і зібравши сили ми бахнули і цю діляночку. Виконали програму максимум. Я був неймовірно щасливий, що ми таки добрались на Сосно, адже це була моя мрія порибалити тут.
Ми прекрасно провели вечір. І якби складно не було, якби не хотілось би все послати – я зробив маленьку перемогу і таки пішов на риболовлю. Хоча нічого величезного я і не піймав, але задоволення була маса. Почувався просто переможцем :)
Також зранку бесідував з кількома різними рибалками і дізнався багато нового про це озеро. Ну а потім попрокидались хлопці і ми продовжили свою велосипедну подорож.
Попереду були знову кілометри бруківок, піску, сліпаків, поля, болотця, села і смачнюще морозиво в якомусь дивному сільському магазинчику, де висіла репліка відомої картини. Та багато чого було. В такі дні почуваєшся живим.
Ми фанились, терпіли труднощі, насолоджувались природою і просто гарно проводили час.
Щодо саме озер, то у мене склались такі враження
- Тростяне – класний пляж, гарний ліс. Шкода, що завівся канальний сомик.
- Засвітське – надзвичайно затишне і приємне місце. Величезні глибини, цікавий неоднорідний рельєф дна. Крутий ліс по периметру. Впевнений, що і взимку тут дуже і дуже круто.
- Нобель – без човна немає що там й робити. Мало того, що під берегом дуже мілко, так ще й все заросле якимись комишами-водоростями-травою. Покупатись навіть немає як.
- Заозер’я – просто топ. Це одне з найкращих озер, які я коли-небудь бачив… Сазани, лящі, лини, золоті карасі. Це просто як у казці все. Дуже гарна природа. Лише один мінус – село розкинулось прямо на березі.
- Сосно – рибальська Мекка. Я неодмінно буду тут з власним човном. І по тролінгу і по ловлі карасів в ліліях.
Ось трішки відео, яке я зняв під час нашої подорожі:
Всі світлини з велопоходу:
