Велопохід озерами Волинського Полісся

Третього дня я повернувся з подорожі, про яку мріяв кілька років.

Колись мені на очі потрапив альбом з фотографіями, де якийсь велосипедист фотографував сільські хати, ліс, луг та озера. Я був зачарований тією природою і вирішив неодмінно побувати в тих же місцях.

Справжню підготовку до поїздки почав ще перед новим роком. Знайшов однодумців і навіть почав тренуватись в тренажерному залі на велотреці. Детальніше про підготовку можна можна прочитати в моєму попередньому дописі.

Ось що ми взагалі наїздили (тут не враховано ще кілометрів 15 від села Припять, бо я не увімкнув програму з самого початку):

Детальний лог цього велопробігу можна подивись ось тут. А це ось такі ми:

Загалом ми проїхали десь 175 кілометрів за три дні. Все своє спорядження возили на багажниках в баулах. Всі, крім нашого (як він сам себе називав) “виживальщика”  Симки. Він взяв з собою наплечник і гамак. Хоча їздити йому і було найлегше, але вночі було найхолодніше + кровожерливі поліські комарі.

Вага мого баула складала на початок подорожі 15,5 кг. Так багато було тому, що я хотів поєднати в цьому поході кілька речей:

• Власне катання на велосипеді
• Риболовлю на місцях ночівлі, а це корм для риби і снасті
• Фотографування місцевості, а це камера + 2 об’єктиви
• Збирання інформації про рибні місця рідного краю, — блокнот і ручка :)

У нас все склалось просто чудово. Кожен мав свою роль в цьому поході. Наприклад Дімка був нашим провідником, Катя шефкухарем, Юра склав меню та підготував всі необхідні продукти, Тарас потурбувався про ремонт байків в похідних умовах і т.д. Коли тобі допомагають зі всіх сторін, то справа рухається набагато легше. Головне, щоб всім було цікаво тим, чим вони займаються.

Ми їхали з комфортною для себе швидкістю, наскільки дозволяла дорога. Зупинялись тоді, коли хотіли перепочити або щось перекусити. Але в більшості випадків це були сільські магазини, де хлопці купували водичку. З самого початку Тарас взагалі пропонував не брати з собою жодних продуктів, а купувати все по дорозі, але ми від цього відмовились, щоб не від чого не залежати і не втрачати час.

В дорозі було лише кілька надзвичайних ситуації, з якими ми легко справлялись: в Тараса порвався цеп (на рівному місці!) і ми при наявності вижимки пофіксили цю проблему за лічені хвилини. У мене розхитався від постійної тряски ексцентрик на передньому колесі і це колесо мало не випало взагалі по дорозі, коли я був сам в лісі(бо багато фотографував озеро Вінець і шукав місцевого аборигена для збору інформації, та й не знайшов). На диво жодного проколу ні в кого не було, хоча кожен мав і запасні камери і ремкомплекти.

Нам пощастило з погодою. Було тепло, вітер якраз такий як треба, щоб обдував тіло під час руху і небо було гарне. Лише першого вечора вже по приїзді на точку ночівлі пішов приємний місцевий літній дощ, який тривав півгодинки. Більше опадів ніяких не було. Добре, що мені вистачило клепки замінити в баулі прорезинений костюм на целофану накидку.

Цікава річ, яку ми помітили: у місцевих жителів зовсім немає ніякого акценту. Їхню мову важко відрізнити від рівненської. Інша справа, коли заїдеш в наше Полісся, половина зі сказаного буде повний треш. А тут все так гарненько й культурно. До речі, всі люди були такі привітні та приємні. Допомагали нам з водою, підказували як і кудою краще добиратись.

В кого я питав про історію водойм і ситуацію з риболовлею, без вагань все розповідали або приводили мені людину, яка володіє інформацією.

Взагалі місцеве населення справило дуже приємне враження.

Єдина проблема, яку я мав – це ширина моїх покришок на колесах. Якщо зберетесь десь їхати подалі від цивілізації, то не беріть велосипед типу гібрид(як в мене), беріть точно MTB. В принципі мені всюди їхати було легко і просто, за виключенням лісу з піщаною дорогою. Звісно, що приспущені колеса вирішували й цю проблема, але все ж краще було брати “горніка”. Останній їде навіть в лісі по піску, як трактор.

Зараз покажу кілька світлин, щоб вам було зрозуміло, як саме створюється контент на моєму проекті присвячену риболовлі та рибним місцям рідного краю:

Ось все відео, яке я зняв під час нашої подорожі:

Загалом все всім дуже сподобалось. Це були одні з найкращих днів у моєму житті.

Кожне своє фото я підписав:

Moar!