Вірш про АТО

on
Мороз з’їдає пальців шкіру,
Прилип на груди автомат,
Вже загубив слова про віру,
Крізь зуби тільки чо́ртів мат.
Холодне лезо ріже спину,
Примерзла до щоки сльоза,
Ще й вітер, курва, без зупину
Січе безжально, мов лоза.
Застигли, як в бетоні, берці
В полоні не ворушать слід,
Гаряча тільки кров у серці,
Все інше просто – мертвий лід.
Вогнем дуріє клятий ворог,
Від жару тільки сніг хрипить,
Та сохне в автоматі порох,
Та в жилах лише лють кипить.
Я не боюсь гармат пожежі,
Я вже давно забув про страх,
Для духу – не існують ме́жі,
Характер – не згорає в прах.
Дивуйтесь, паничі, в Європі,
Дурійте, кляті москалі,
Я не замерз! Я тут! В окопі!
Зігрітий з рідної землі!
 автор — волонтер Василь Ковтун

Як ви будете радіти святам, грітись в затишній квартирі чи розкішно відпочивати десь — не забувайте будь ласка, що є зараз люди, яким зараз набагато гірше. І саме завдяки їм у нас є це все.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.