Ну що ж, нарешті я дозрів до того, щоб поставити вдома окремий сервер з лінуксом і мати чим займатись довгими зимовими вечорами. Зветься цей пристрій Raspberry Pi, воно ж Малинка, воно ж Пішка.
Ось так, третього дня я розжився новеньким ґаджетом, про який багато чого читав та й давно насправді мріяв.
Перелічувати його всі характеристики, то марна справа, бо кому то дійсно цікаво їх й так знає або може переглянути на офіційному вебсайті. Варто відзначити мабуть те, що оперативної пам’яті в ньому так само, як і в моєму величезному домашньому ПК, чотирьохядерний центральний процесор, достатня кількість порті вводу та виводу, гігабіний інтернет та сучасний де-факто стандарт живлення USB type C.
І все це розміром з кредитну картку! Воно просто не віриться, коли тримаєш на руці таку крихітку, що то є твій майбутній центральний домашній сервак.
Але навіщо цей пристрій взагалі треба вдома? У мене є купа ідей:
Перші колупання в CLI показали, що це просто лінукс, в якому можна робити любе-голубе, лише обмеження по архітектурі процесора, який тут ARM, тому абсолютно геть все підняти чи запустити не вийде. Але й зараз є сотні заточених саме під малинку рішень. Ком’юніті живіше всіх живих, апдейти виходять регулярно, ютуб-туторіали з’являються мало не кожен тиждень.
Може скластись враження, що тут написано про молочні ріки з кисільними берегами. На жаль, все не так радісно. Щоб налаштовувати цю штучку, треба добряче покоптіти як з підключеннями хардварних штук, наприклад я досі так і не зміг завести всі 8TB HDD бо якісь перехідники не такі як треба й не вистачає живлення, так потім ще й виграти ту софтверну частину (чого лише вартий прикол в OpenMediaVault коли маунтити дискові розділи потрібно лише через ВЕБ-інтерфейс!). Ну й ця штучка штучка дуже доволі сильно гріється, і треба думати про систему охолодження.
Список рекомендованої літератури: