Я давно слідкую за роботами талановитого фотохудожника Сергія Палько. Набрався сміливості і попросив його взяти мене в один зі своїх виїздів. І ось наприкінці березня 2021 року цей момент нарешті настав.
Взяв з собою свого старшого сина і поїхали скаутинкою в Луцьк по Сергія і його сина Арсена, і потім по дорозі в Ківерцях підібрали ще одного фотографа Діму. Взагалі я хотів перейняти в них трохи досвіду і просто поспостерігати, як вони й коли вони обирають потрібний момент.
Першого дня мене вразила річка Стохід і її весняні розливи, що розкинулися долиною в ширину кілометрів з два. Вперше в житті бачив гадюку, Сергій розказував про кожну пташку, що пролітала чи зустрічалась по дорозі, заходили до господарств різних людей, з якими хлопці вже встигли добре познайомитись за стільки років мандрівок сюди. Ввечері було приємно просто стояти на містку і слухати спів весняних пташок. Ночували ми в селі Стовбихва, куди навіть автобус вже давно не заїжджає. В хаті краєзнавця, який кинув квартиру в районному центрі і переселився сюди, щоб писати книги(саме його голос чути за кадром у відео вкінці допису). Ввечері ми грали в шахи і слухали історій. Спали прямо на підлозі, дуже щільно де кому було місце.
А другого дня стала приємна сонячна погода і ми мандрували селами. Фото вийшли оптимістичні, такі теплі. Бачили дерево Дуба, якому не менше як 300 років, рибне господарство в Градиську, мене познайомили з популярним у Луцьку відео/фотооператором з маленького села Набруска, бачили давно побудовані хатки з цікавим накриттям з дошок, наприкінці відпочивали на березі гарнодоглянутого лісового озера.
На диво, я ще раз переконався, що в цій області доволі хороші дороги навіть в таких віддалених від цивілізації місцях.
Ми зупинялись в таких місцях: Боровне, Великий і Малий Обзир, Набруска, Надрічне, Стобихва, Градиськ, озеро Засвинське.
Люди там живуть привітні такі, запрошували до своїх господарств, жалілись на життя й раділи весні.
Всі фото тут: https://photos.app.goo.gl/ChKqpPByE9V1JupJ8
