Новорічний корпорпоратив в столиці Австрії – місто Відень. Жив і працював в столиці Словаччини – місто Братислава. Загалом був закордоном один тиждень. Це вже мій другий виїзд по за посвідченням багатодітної сім’ї.
Братислава
Їхати найбезпечніше, щоб не стомлювати і найшвидше так: Рівне-Ужгород нічним потягом, далі на автобусі перетинаємо кордон і доїжджаємо в Кошице. Звідти потяг Кошице-Братислава. Навіть якщо потяг отой перший запізниться, автобуси далі їздять постійно. Кордон взагалі був повністю вільним для нас без черги.
Ось ця ділянка руху автобусом по Словаччині була якась сіра за вікном, якісь старі монументи радянським танкам, страшненькі багатоповерхові будинки непривітні. Картина на вулиці сіра й унила, дуже схожа на той самий епізод з Євротуру.
Їхати потягом з Кошице дуже гарно. Присутні розетки і вайфай, стюарти пропонують гарячі напої з снеками, швидість до 160 км/год. За вікном засніжені гори. Як в казці.
Вокзал столиці Словаччини нікому не сподобався, а мені доволі функціональний. До готелю від нього йти 5 хвилин. Ми приїхали якраз коли почалась тепла погода і весь сніг розтавав.
Загалом Братислава мені доволі сподобалась. Тут і замок князівський присутній, і площі з парками, і старе європейське місто в центрі, і тролейбуси (одне євро за півгодини), і сучасний бізнес район з скляними висотками. Ну й спадок совєтської окупації також є у вигляді памятників партизанам.
Автомобіль поставити десь просто не вийде, тут лише платні міські парковки, бажано мати застосунок в телефоні.
На вулицях доволі чисто, людей не багато і вони привітні. Їх можна навіть зрозуміти! Це треба налаштуватись на якийсь дивакуватий древній український акцент з постійно не таким як в нас наголосом. Є дивакувацтва: ужасна – гарна; овчі – це фрукти; зеленіна – це овочі і т.п. Мій колега сказав: “Словацьку мову винайшов пʼяний білорус”.
Місто не велике, я всюди добирався завжди пішки.
Особлива розкіш та окраса всього це, безсумнівно, величка ріка Дунай. Мені рекомендували там побувати на оглядовому майданчику мосту СНП (міст словацького національного повстання). Це безпрольотний міст над Дунаєм, жодної опори у воді, вражає. Сотня ментрів над містом! На жаль, саме в той момент як ми піднялись, то був туман :) Ціна 12.9 євро.
В самій тій вежі знаходиться ресторан UFO, в якому можна або замовити каву або алкогольні напої. Колишня назва ресторану набагато гарніша: Bystrica.
Тутешні люди дуже схожі на українців, але все-таки можна вловити ту відмінність в якихось рисах обличчя.
Відень
Німецьку мову я вивчаю як хобі вже більше трьох років. Нарешті настав час спробувати її вживу з носіями! Подумав я і обломався. Нижче напишу чому.
В столицю Австрії ми їздили кілька разів. Це доволі зручно та швидко робити потягом, квитки від 11 до 13 євро, можна купувати туди й назад за 19 євро. Час в дорозі година й пара хвилин. Правда є ймовірність навіть постояти через брак сидячих місць.
Мої враження лише про центральну частину Відня, тому вони дуже субʼєктивні і викревлині.
Ні тобі дерев, ні травички, ні кущика! Як тут взагалі вигулювати песика? Як вільно дихати? Над тобою нависають монументальні старі будівлі в кілька поверхів, всі вулиці сіро-блакитно-пісочні з браком сонячного проміння. Все в автомобілях, все в людях. Йдеш по тротуару і на тебе постійно капає зверху з дахів вчорашній сніг.
Замки величні, колосальні, зроблені на віки. Один лише сад перед замком Бельведер мабуть більший в кілька разів за дендропарк в місті Козова тернопільської області. Все набудовано з імперським розмахом. Міські канали заковані у великі бетонні проходи, без доступу до води. На них стоять кораблі-ресторани, човни-готелі. Все в центрі міста вражає своєю величчю та імперським розмахом.
Йдеш по центру, праворуч сяє неоном ресторан, а на його другому поверсі знаходиться дитячий садок. Непоєднувально якось для мене.
Проїхатись в метро (доволі неохайному, нам ще й пощастио нюхати японського безхатька, який кричав на весь переповнений вечірній вагон) обійдеться в 2.40 євро! Але це не Братислава, тут великі відстані, доведеться платити.
Міський парк Statdpark охайний, не великий. Є качечки і золота статуя Штрауса (ми думали, що то Моцарт). В кафе парку краще не соватись, там смачні млинці (за розповідями банкірів), але обійдуться у пів пенсії моєї мами. Та й взагалі, тут все якось доволі дорого, принаймі для мене. Гарячий глінтвейн (який тут називається Glühwein) на будь-якій площі з різдвяним ярмарком коштує 5.40 євро + 5 євро заклад за горнятко. Горня потім можна здати і отримати ті пʼять євро живим кешбеком. Віденська кава (✔️) теж в таку ціну. До речі про ціни: прямо на вулицях центру продавались живі ялинки, від 90 до 300 євро за одну.
Кілька разів я спробував зав’язати розмову з випадковими незнайомцями на вулицях Відня. Але щоразу впродовж дня мені траплялись не місцеві мешканці: Серб, емігрант в Південну Африку, який повернувся на батьківщину через 40 років, кілька українців й українок, подружня літня пара з Англії, і так далі. Вперше мені нормально відповіла німецькою мовою поліціянтка, яка стояла навпроти театру і слідкувала, щоб ніхто не ліз через дорогу перепригуючи через виставлені огородження на різдвяній ярмарці. Ну нарешті! Я в неї запитав чому вона тут стоїть і чи дійсно отак лізуть люди.
Святкувати корпоратив нас запросили в якийсь модний ресторан k47. Я щось не зрозумів чому він такий там модний. Формат був таким: після поздоровлень від керівництва нас розважав фокусник, який читав думки людей, потім розносили їжу та напої. Все порційно. Ти береш маленьку тарілочку і їсиш, що там в ній є. Я переживав, що без традиційного стола з гарячими стравами в якій втикнуто ложку для накидання я залишусь голодним, а оці стояння цілий вечір з одним келихом шампанського у світських бесідах не переживу, бо пересоромлюсь. Але нічого, воно якось було цілком окей. Стояти не треба було, можна постійно змінювати напої і замовляти собі чогось оригінального на барі. Ота порційна їжа на вибір з підносів у офіціантів теж була смачна. Ще й десерти потім.
Єдина претензія, яку помітили наші дівчата, що не всі келихи чи стакани були добре помитими, деякі навіть аж липкі! Ну, а потім танці під музику DJ, репертуар різний, в основому з 90-х, лише гучні танцювальні хіти. Коротше, я очікував ніяковості і всього гіршого, але якось впорався з тими small talk і було з ким взагалі там побути на одній хвилі.
Дорога додому – це потяг Відень-Київ. Якщо купувати квиток в Україні, то його варість десь півтори тисячі гривнів, а з Відня доведеться заплатити 83€ і 3€ за бронювання, тобто в півтора рази дорожче. Кожне купе тут на шість людей, в кожного свій підлокітник на підголовник. Перший клас відрізняється наявністю розеток та трохи більшою довжиною купе. Також в потязі був цілий вагон-ресторан, вперше в моєму житті. Ми доїхали до міста Záhony і там була перевірка документів. Хоча більшість людей вийшли ще десь в Будапешті, чекали ми доволі довго, години дві. Сама перевірка – суто формальність і ми переїхали через кордон в Україну.
В Україні в Ужгороді пересадка на звичайний нічний потяг і на ранок ми вдома. З цікавого: хто прямував на Київ, то їхав в купе, їх відчепили десь у Львові, іншим людям доступний лише плацкарт.
Nota Bene
Мої нотатки з подорожі:
- Всюди на вулицях ти чуєш своїх співвітчизників, у мене вуха просто як локатори вловлювали наших
- Кілька разів ловив себе на тому, що була десь фантомна повітряна тривога
- Чоловік з Сербії в потягу так пояснював не однозначну підтримку України в нашій війні: НАТО бомбило його країну, тому багато людей хочуть, щоб у світі був якийсь для них баланс. Але сам він абсолютно за нас. А от його співвітчизники до цих пір тримають на НАТО злість.
- Вставати тут треба ще раніше, ніж планував, щоб о восьмій вже снідати в столовій готелю і відразу звідти йти до праці, хоч й старався, але спершу спізнився на свій стендап (10:30 за Київським часом)
- Часу отак сидіти і триндіти немає, все треба починати набагато раніше і не гаяти ніде часу
- Сплю я погано, сняться всякі неприємні ситуації від яких дуже хочеться звільнитись
- Подушки в готелі всі маленькі, мені як завжди, не зручно
- В номері зависока температура і затепла ковдра, треба щось міняти
- Двері в туалети відкриваються в іншу сторону — від тебе. Це так дезорієнтує, отака неприємна дрібниця
- День на лижах в горах – 1000€ + інструктор 300€
- Астрійські та німецькі жінки не зафарбовують сивину – не корисно для здоровʼя
- Німців по мові можливо відрізнити від австрійців тим, що вони продукти харчування називають іншими словами, і ще одна колега (поліглот) сказала, що німці більш сноби
- Всі вулички у всіх автомобілях
- В Братиславі багато соціальної реклами на вулицях про Євросоюз
- Віденський ресторан дорогий, а келихи не миті
- Прізвища людей надруковані при вході у підїзд на кнопках домофонів
- На вулицях Відня стоять пожежні гідранти та часто ось такі палки прикріпленні біля входу в заклади, це для збиття бурульок, мабуть… чи для роздовбування льоду на бруківці
- Велосипеди приковані старі й убогі
- Пішоход в Австрії носить капелюха, а в Словаччині – кепку
Всі світлини з подорожі.