Хороша олдскульна гра. Це поєднання Думу та Квейку з цирковою акробатикою.
Вмикаємо в фоні це музло і читаємо мою рецензію.
DOOM для мене – це одні з найкращих спогадів дитинства, коли я малий хлопчак сидів в татка на роботі до вечора, коли мене не було куди подіти. Там я й познайомився з дивним світом комп’ютерів через ігри, особливо Дум.
І ось тепер стільки років потому є можливість знову грати в творіння ID Software, і воно не розчаровує. Тут потрібно боротися з монстрами в закритих кімнатах-аренах (саме це взято з квейку) за допомогою класичної для цього світу зброї. Розробники зробили просто геніальний хід: на відміну від гри DOOM 2016 року вони взяли і викинули з інвентарю пістолет в Doom Eternal. Цим вони ще більше прискорили ігролад.
Ігролад
Головний двіж такий: двері зачиняються і потрібно зачистити всю цю ділянку від потвор різної товщини. В кожної істоти є свої слабкі місця, різна зброя має свої переваги в певних ситуаціях. Хтось розчарується, але не вийде просто знайти супердробовик і далі ним проходити гру. Це тут так не працює, доведеться користуватись всім. Тому що спеціально даємо вам мало патронів і розтавляємо різних монстри. Коли закінчуються набої (а на мапі вже немає де їх підбирати) – потрібно вбивати ворогів бензопилою і випаде БК. Коли закінчується здоров’я – треба заморожувати ворогів, щоб випадало здоров’я. Якщо брак броні – потрібно монстрів палити. Ну й плюс залишили видовищні добивання, що дають трохи всього.
Ось так і вібувається проходження цих боїв: постійне чергування бензопилки, заморожувань й вогню. І це все дуже динамічно й швидко. Застряг на місці — це кінець. Переміщатись треба весь час, це важливіше прицільного вогню. BFG як ультимативне рішення всього присутнє, але БК до нього ще спробуй знайди.
Щоб не було нудно з геноцидом жителів пекла, творці пропонують знаходити схованки з різноманітними бонусами-секретами (привіт Wolfenstein 3D). Секрети цікаві й доступні, лише користуйся мапою.
До мінусів відносять акробатичні трюки з подвійними (і навіть почетверинними) стрибками, карабканнями по стінах і приганням від стін до стін, чіпляння й розганяння перекладинами й таке подібне. Ну… Моє відношення неоднозначне, але вважаю, що з цими елементами все-таки краще. Це урізноманітнює проходження й навчає контролювати свого Дум-Парубка – як я переклав DoomGuy, a?
Щодо мультиплеєру, то задумка видається доволі оригінальною: розробники прибили класичний deathmatch і натомість пропонують нам новий режим “Battlemode”. Це коли двоє монстрів боряться проти протагоніста. Тобто ви можете змагатись в шкурі пекельної потвори або ж продовжувати як і в компанії битись Слеєром. Це дуже сміливе рішення, не думаю, що гравцям таке особливо зайде. Ну так, побавитись пару разів, але це не тягне на серйозне заняття для кібер-котлет.
Звук, картинка, сюжет
Музика тримає планку творця саундтреку попередньої гри Міка Гордона задану ще в 2016 році. Ну може лише трохи до неї не дотягує. А от в DLC Ancient Gods вона вже не так добре запам’ятовується.
Графіка адаптивна, можна підналаштувати все під себе так, що буде працювати навіть на старому компі. Картинка смачна! І що дуже важливо — вона від боїв не відволікає, ворогів добре видно.
Особисто, що найбільше сподобалось мені, так це можливість завантажити гру і перемогти в якомусь одному бою. Цього цілком достатньо, щоб виробити адреналін і після цього серотонін, спокійно вийти з почуттям виконаної справи, щоб продовжити як буде знов колись ще час на DOOM. Ось цей поділ рівнів на закриті окремі арени мені дуже зайшов.
Окремо напишу ще про ігровий лор чи то пак, сюжет. Він тут є, його доволі багато. Ви дивимось кат-сцени з якимись створіннями, доганяємо такго собі Серафима, нам потрібен якийсь Батько, в грі зустрічається (аж один раз) Зрадник-Одинак… Там ще всякого було, але я вже цейво.. забув. Все далі по проходженню дізнаємось більше інформації про цей світ через знайдені дощечки. Особисто мені це все було зовсім мимо і геть не зайшло.
З якогось моменту розробники вже перестали щось навіть писати на тих дощечках, просто показували створений дум-арт з каракулями. А от інформація про тутешніх потвор, яких треба знищувати, є дуже помічною в грі. Завжди можна зайту в розділ CODEX і почитати про вразливі місця монстрів і покрутити там свою зброю. Ось це класно зроблено. Коротше про зміст гри, процитую одного з двох Джонів: “Story in a game is like a story in a porn movie. It’s expected to be there, but it’s not that important.”
Нищити породжень пекла весело, проходити це доволі тяжко і динамічно.
Висновки
Мінуси:
- акробатика
- я так і не зрозумів мультиплеєр
- грінд завдань, щоб набрати бали на якийсь черговий скін
- мене напрягав ще імбовий меч, добре, що його прибрали в DLC
Плюси:
- складність
- баланс зброї і монстрів
- відчуваєш прогрес по мірі наповнення своєї бази всілякими плюшками
- адаптивне налаштування графіки під будь-який корч
- саундтрек
Моя оцінка 9/10
Gameplay: Nightmare
Graphics: Good
Audio: Good
Story: Present, not needed
PC Requirements: Fast
Game Time: 15-20 hrs