Південно-Африканська Республіка

on

Випала мені нагода побувати на іншому краю світу.

У збірній команді України, що пройшла всі відбори на чемпіонат світу, запропонували всім охочим приєднатись до них в подорожі на чемпіонат світу зі спортивної ловлі коропа в Південно-Африканській Республіці (ПАР). Потрібно було допомагати їм відділі логістики та розвідки. Ну я й з голосився, коли ще буде в житті такий шанс?

Я окремо розписав за ці змагання на своєму рибальському бложику: Чемпіонат світу з ловлі коропа в ПАР. А тут напишу про свої невеличкі враження про цю країну.

Савана в Південній Африці

Загальна інформація про ПАР

В країні три столиці: адміністративна —Преторія, законодавча — Кейптаун, судова — Блумфонтейн. Південна Африка відома різноманіттям культур та мов. Одинадцять (!) офіційних мов закріплені конституцією. Найпоширенішою є мова африкаанс, що є дочірньою голландською мовою, тому мої крихітні знанням з минулорічної подорожі в Нідерланди стали в нагоді й тут. Англійську знають майже всі, це їхню друга мова зазвичай.

Згідно даних ООН за 2016 рік, країна ПАР має найвищий показник за кількістю живий носіїв вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ-інфікованих) з поміж всіх країн. В деяких районах майже кожен третій – хворий.

Це дуже багато країна з великою часткою західноєвропейського капіталу в економіці. Валовий національний продукт ПАР становить 28 % від усього африканського континенту, перевищує ВНП Нігерії, Кенії та Єгипту разом взятих.

А ще, це Шарліз Терон, Ілон Маск, Йоланді, принцеса Монако Чарлін, Шарлто Куплі, Кевін Картер, Нілл Блумкамп, Джон Р. Р. Толкін (той самий Професор), Сієна Міллер, Орландо Блум(тут трохи заплутано, але з натяжкою ТАК) — всі ці люди з цієї країни. Вмикаємо в фоні наступний музончик і читайте про мої пригоди.

Коротко про подорож:

  1. Нічний потяг в Київ
  2. Електричка в Бориспіль
  3. Почекати в аеропорту шість годин на літак
  4. Переліт в Хітроу, Лондон
  5. Переліт в Йоганнесбург (який місцеві лагідно звуть Йобургом)
  6. Взяти на прокат авто
  7. Їхати 320 кілометрів в Блюмхоф
  8. По дорозі в місцевого жителя взяти на прокат пречіп, газові балони, поверхні для приготування, принади й прикормки, місцеві сімкартки з інтернетом і так далі
  9. Заселитись в готель (точніше приватну садибу) і розпакувати весь рибальський скарб
  10. Готувати принади для риболовлі
  11. Оглянути місця риболовлі і зробити останні перевірки перед стартом
  12. Поїхати в той Йобург на церемонію відкриття (парбад, концерт, банкет ) й повернутись назад
  13. Привозити щодня хлопцям на водоймі потрібні речі та харчування під час власне чемпіонату
  14. Спостерігати впродовж дня за діями інших команд
  15. Після завершення змагань поїхати на закриття на іншу сторону водосховища
  16. Зібрати весь той рибальських хлам і запакувати авто
  17. Повернутись в аеропорт Йобурга
  18. Переліт в Хітроу
  19. Переліт в Бориспіль
  20. Маршрутка на Рівне

Вже перед другим пунктом на Київському вокзалі у мене витягнули з гаманця десь дві тичячі гривень, але це майже не зіпсувало мій позитивний настрій на далеку подорож.

Ще був один негативний момент, що я не мав власного багажу, а перевозив лише речі для збірної. Тому не привіз додому десяток кілограм ананасів й неспілих манго.

Як бачите зі списку вище подорож (пункти 1 – 9) довга й важка, тривала майже два дні. Але на щастя все минуло гладко і ми таки добрались на місце.

Дорога в наше містечко Блюмхоф

Погода

Що відразу вражає по прильоту — сонце. Воно тут смалить по-іншому, ніж в тому ж Єгипті. Якщо є відкриті ділянки тіла і ти вдень десь ходиш на відкритому повітрі, то на вечір все червоніє до опіків. Тому лише штани (ніяких шортів!), футболка з довгим рукавом чи сорочка. Головна ясне діло, що прикрита капелюхом. Ну й на довершення образу — арафатка, що закриває шию. Саме тому я виглядав таким смішним на всіх фоткав в сорокаградусну спеку. Лише одного дня я не вдів рукавиці на руки і відразу їх спалив, ввечері все було червоне.

я в далекій частини Африки

Навколишній світ

Природа там дуже схожа на нашу: безкраї луга, де-не-де дерева ростуть, є кущі. Накатали тисячі кілометрів навколо цього водосховища й туди-сюди з Йоганнесбургу. Може в інших частинах країни якось по-іншому, а ось центральна ПАР ось така рівнинна з кущами й поодинокими деревами. Пальм немає, якісь кипариси лише. Диких тварин повно, але відразу тікають як пробуєш сфотографувати. Пейзаж спутати з нашим не дають саме вони, десятки видів антилоп, страуси, мавпочки, зебри з жирафами і так далі і тому подібне. А ще тут величезні комахи всілякі і багато термітників за малесенькими такими термітами, очікував що вони якісь більші будуть.

Цікавий факт, що вода після дощів не йде в землю, а стікає кудись. Лежить потім величезними калюжами, всі дороги (окрім автострад) перетворюються на такі річки як в нас в Карпатах.

Термітники в тій савані

Проживання

Готували нам там паскудно. Може так не пощастило з кухарем тієї садиби, де ми жили. Зазвичай давали три страви:
Рис. Як перловка, дуже прісний, такий аж хрустить;
Щось м’ясне. Курка на сковороді (пересолена й переперчена), засмажена в сухарях м’ясна підошва, яку не вгризти ніяк, фарш в олії.
Третя страва це завжди сюрприз. Наприклад був якийсь салат Олів’є з 75% картоплі. Я спитав в цієї дівчини-кухаря: що за фігня майонезна? А вона сказала, що хотіла нам приємне зробити і погуглила, які салати люблять українці 🤦‍♂️ А день перед цим розварені макарони, такі що аж злиплись в один шматок. Ще одного дня накришили нам кавунів, ананасів та манго. Також довелось посьорбати курячого супу з величезними шматками моркви.

Коротше на додачу до цього all inclusive ми тут готували ще й самі. Продукти в магазинах хороші, особливо радує якість африканського м’яса. Стейки вийшли божественними 👌

В магазинах можливо купити все, що завгодно. Від перехідників на єропейську розетку до солодкої картоплі. Можливо це нам просто так повезло з місцевим супермаркетом. 

Воєнні біля річки Йордан
Сніданок

Міста

Власне вдалось побувати в трьох містах:

Йобург – величезний мегаполіс

Преторія – одна з трьох столиць, не велике місто у порівнянні з попереднім

Блюмхоф – це був єдиний населений пункт поряд з водосховищем, де були змагання, тут ми власне й жили. Село селом, населення півтори тисячі людей)

Копи в африці

Інфраструктура в містах вражає. Особливо в тому найбільшому, Йобурзі. Багаторівневі дороги, шириною по п’ять смуг в одну сторону. Здоровенні офісні будівлі, круті готелі. Чистота на вулицях. Мені воно все було більше схоже на структуру в США, ніж в Європі. Між містами зустрічалось багато шахт. Менші містечка всі абсолютно були одноповерховими. От лише я не помітив публічного транспорту, може просто не пощастило. Лише якісь убогі однотипні маршрутки, в яких дуже гучно грає музика, а люди постійно доброзичливо махали нам руками.

Поряд з кожним містом є райони де житло представляє собою коробки зроблені з бляхи, а на дах покладені каменюки, щоб втримат його на місці. І таких от бляшаних коробок іноді було видно аж до горизонту, прямо як концентраційний табір якийсь, гнітюче враження. 

Йоганнесбург

Нотатки

Ось які мої витримки про ПАР, що я бачив:

  • РАПТОВО лівосторонній рух, перебудуватись трохи вартувало зусиль. Особливо на розворотах ;)
  • співвідношення чорних і білих людей десь 80/20
  • все не дорого: паливо точно так само коштує як і у нас, продукти така сама ціна (м’ясо й банани сходились до гривні)
  • чорні попрошайки на кожному перехресті: клоуни, продавці кульків/брелків/апельсинів/міми/діти/люди з інвалідністю
  • дуже багата країна, де розкіш межує з фавелами
  • в кожній бригаді ремонтників на дорозі є спеціальний чоловік який цілий день просто махає червоним прапорцем
  • автомобілі на дорогах геть такі самі як і в Україні, лише Шкод немає. Звісно, що якісь моделі названі особливо для їхнього ринку, наприклад Toyota Rav4 -> Rush
  • переважна кількість автомобілів білого кольору
  • чорні жінки дуже фігуристі і роблять божевільно-різноманітні зачіски
  • білі жінки такі собі
  • найсмачніший фрукт — яблуко
  • валюта тут не ходить, мінял немає, лише в аеропорту пункти обміну з драконівською комісією. Людям взагалі заборонено мати іноземні гроші, якщо вони не виїжджали закордон
  • в суботу все або зачинене, або працює до обіду максимум, а в неділю взагалі всюди пусто. Куди діваються люди з вулиць незрозуміло
  • люди, здебільшого чорношкірі, їздять в пікапах і маленьких вантажівках в кузовах на свіжому повітрі, тримаються за борт. І в дощ теж. 
  • англійську мову знають всі, як другу
  • найнезвичніші розетки, які я бачив
  • в кожному більш-менш пристойному місті кілька автосалонів, всі натикані вздовж головної вулиці
  • тінь падає в іншу сторону, сонце світить з півночі
  • я очікував інших зірок на небі
  • кольорові люди різноробочі, білих таких не помічав
  • автопоїзди на дорогах мчать по 100 кілометрів на годину не зважаючи на обмеження
  • страшні грози
  • загалом привітні люди
  • коропи геть ідентичні як в Україні

Всі фото з подорожі:

Moar!

One thought on “Південно-Африканська Республіка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *